У цій задачі потрібно підтримувати скільки грошей було у Зеника після кожної операції та перевірити чи було це значення від’ємним хоча б 1 раз.
Якщо ми знаємо, скільки менших значень повинно бути зліва і скільки менших справа, то їх сума – кількість менших значень всього в масиві.
Відповідно, якщо \(l_i+r_i = l_j+r_j\), то відповідні значення теж мають бути однакові. А якщо \(l_i+r_i > l_j+r_j\), то значення на позиції \(i\) має бути більшим за значення на позиції \(j\).
Масив \(a_i=l_i+r_i\) задовольняє ці умови. Оскільки відповідь завжди існує, то можна вивести цей масив.
Розглянемо \(i\)-тий біт. Якщо всі числа, які ми візьмемо в набір матимуть цей біт включений, то неможливо буде вибрати три числа з ксором 0, оскільки в ксорі цей біт входитиме тричі. Проте, після того, як ми взяли всі числа з \(i\)-тим бітом ми можемо взяти до множини ще щось.
Нехай ми хочемо взяти числа в яких старший біт буде або \(i\)-тий або \(j\)-тий. Нехай \(i > j\). Тоді ми можемо набрати в множину всі числа з \(j\)-тим бітом і всі числа з \(i\)-тим бітом, в яких \(j\)-тий біт виключений. Можна показати, що це і буде оптимальний спосіб обрати числа. Можна показати, що в оптимальній відповіді \(j = i - 1\).
Відповідно переберемо \(i\). Візьмемо всі числа з проміжку \([2^{i - 1}, 2^i + 2^{i - 1})\), які належать нашій множині.
Складність розв’язку \(O(n)\).
Використаємо метод динамічного програмування. Для кожного орієнтованого ребра \((v, p)\), де \(p\) — батько вершини \(v\), порахуємо математичне очікування часу, необхідного для переходу з вершини \(v\) до вершини \(p\). Тоді відповідь на задачу для будь-якої вершини \(v\) - це сума на вертикальному шляху від \(v\) до 1.
\(dp[v, p]\) можна порахувати наступним чином. Нехай \(t_1, t_2, ..., t_k\) - сини вершини \(v\), посортовані за зростанням значення \(dp[t_i, v]\). Тоді \(dp[(v, p)] = 1 + 2^{-k} + \sum_{i=1}^k (1 +dp[t_i, v]) \cdot 2^{-i}\).
Відсортуємо всі \(3 \cdot n\) точок за зростанням їхніх координат \(x\). У випадку рівності координат \(x\), відсортуємо за зростанням координат \(y\). Таким чином, отримаємо впорядкований список точок: \(P_1, P_2, \ldots, P_{3n}\).
Розділимо відсортований список точок на \(n\) груп по три сусідні точки: \[\{P_1, P_2, P_3\}, \{P_4, P_5, P_6\}, \ldots, \{P_{3n-2}, P_{3n-1}, P_{3n}\}\]
Для кожної групи з трьох точок побудуємо трикутник. Таким чином, отримаємо \(n\) трикутників, що задовольняють умову.
F. Обміни з максимальною сумою
Нехай ми хочемо замінити \(i\) елементів з лівої частини на \(i\) елементів з правої. Відповідь на задачу тоді буде: сума в лівій частині - сума \(i\) елементів, які ми заміняємо в лівій частині + сума \(i\) елементів, які ми заміняємо в правій частині. Можна показати, що однією з оптимальних послідовностей операцій буде:
Посунути \(i\) елементів зліва, які ми збираємося міняти в найправіші \(i\) позицій лівої частини. Тобто, поставити їх на позиції \(n - i\), \(n - i + 1\), …, \(n - 1\).
Посунути \(i\) елементів справа, які ми збираємося міняти в найлівіші \(i\) позицій правої частини. Тобто, поставити їх на позиції \(n\), \(n + 1\), …, \(n + i - 1\).
Виконати \(i \cdot i\) операцій, щоб свапнути елементи.
Порахуємо динаміку \(dp1_{i, j}\) — мінімальна сума \(i\) елементів в лівій частині, якщо ми зробили \(j\) ходів, щоб виконати перший крок. Аналогічно порахуємо динаміку \(dp2_{i, j}\) — максимальна сума \(i\) елементів в правій частині, якщо ми зробили \(j\) ходів, щоб виконати другий крок. Третій крок зробити просто. Таку динаміку можна рахувати за \(О(n^4)\).
Об’єднати такі дві динаміки можна за \(O(n^5)\), але це повільно. Модифікуємо трохи другу динаміку наступним чином: \(dp_{i, j}\) — Нехай ми зробили перший крок і виконуємо другий. Нам треба ще \(i\) елементів досунути в правій частині та ми зробили вже сумарно \(j\) кроків. Ми будемо її перераховувати за допомогою \(dp1\). Таку динаміку можна рахувати за \(O(n^4)\) і вона зразу покриє перші два кроки. Оскільки нам треба зробити щонайбільше \(k\) кроків, то треба взяти ще максимум на префіксі.
Розглянемо мінімальну відповідь, якщо лівий нижній кут зсувається вгору та вправо. 3 інші випадки розв’язуються так само, за допомогою віддзеркалення точок.
Посортуємо всі точки по \(x\), а при рівності по \(y\). Йтимемо зліва направо, розглянемо точку \(p_i\), яка має максимальну \(y\) координату серед всіх точок на суфіксі. Знайдемо такий найправіший індекс \(j\), що \(p_j.x \le p_i.x\) і \(p_j.y \geq p_i.y\). Тоді якщо перемістити прямокутник так, що його лівий нижній кут був у точці \((p_j.x, p_i.y)\), то всі точки опиняться на межах або поза межами прямокутника. Назвемо таку точку \((p_j.x, p_i.y)\) цікавою.
Цікаві точки можна легко знаходити за допомогою стека, де завжди виконується, що остання точка є найправішою та нийнижчою серед усіх у стеці, а якщо ми намагаємося додати точку, яка суперечить цьому, видалятимемо зі стека останню точку, поки умова не виконуватиметься. Порахуємо відповідь для всіх цікавих точок та виберемо мінімальну.
У цій задачі потрібно було вивести \(a+c\), якщо \(a<b\). Якщо ж \(a \ge b\), то вивести \(a\).
У цій задачі потрібно було перевірити усі задані умови. Найпростіше це було зробити, якщо спочатку пройтись по топ \(m\) команд, підтримуючи, скільки команд з кожного університету уже розглянуто.
Після цього можна пройтись по всіх командах поза топ \(m\) та додати по 1 команді кожного регіону, який ще не було розглянуто.
Зробимо двійковий пошук по відповіді. Нехай наразі потрібно перевірити, чи відповідь є не більшою за \(x\).
Будемо рахувати для вершини \(v\), чи можливо орієнтувати піддерево вершини \(v\). Для кожного сина \(to\) важливо, чи ми орієнтуємо ребро від \(v\) до \(to\) чи навпаки.
Якщо ми орієнтуємо ребро від \(v\) до \(to\), то нам важливо піддерево \(to\) орієнтувати так, щоб для нього виконувалась умова, а також мінімізувати кількість монет досяжних з вершини \(to\). Назвемо таке значення \(down_{to}\).
Якщо ми орієнтуємо ребро від \(to\) до \(v\), то також потрібно, виконувалась умова, а також мінімізувати найбільшу кількість монет досяжних з певної вершини, з якої також досяжна вершина \(to\). Назвемо таке значення \(up_{to}\).
Нехай \(A\) – це множина синів вершини \(v\) таких, що ми орієнтуємо ребро від неї до \(v\), \(B\) - множина синів, де ми орієнтуємо ребро до сина.
Тоді нам потрібно розбити на множини так, щоб \(max_{to \in A} up_{to} + \sum_{to \in B} down_{to} + a_v \le x\).
Якщо посортувати всіх синів по значенню \(up\), то вигідно деякий префікс взяти в множину \(A\) і суфікс в множину \(B\). Так ми зможемо перевірити, чи все ще виконується умова. Залишилось перерахувати значення \(up_v\) та \(down_v\).
\(up_v\) - мінімальне можливе значення \(max_{to \in A} up_{to} + \sum_{to \in B} down_{to} + a_v\).
\(down_v\) - мінімальне можливе значення \(\sum_{to \in B} down_{to} + a_v\), серед таких, що задовольняють умову.
Тож обидва ці значення можна порахувати разом з перевіркою умови двійкового пошуку.
Складність розв’язку \(O(n \log^2 n)\).
Відсортуємо всі числа в порядку зростання. Спробуємо закладати
матрицю діагоналями, тобто розглядатимемо клітинки в порядку зростання
\(i + j\). Клітинки з однаковим
значенням \(i + j\) потрібно розглядати
або в порядку зростання \(i\), або в
порядку спадання. Переберемо два варіанти. Розставимо всі числа від
менших до більших в клітинки в такому порядку. Перевіримо чи все
виконується. Якщо хоча б для одного варіанту все виконалося, то виведемо
відповідь. Інакше, відповідь NO
.
Якщо перший гравець може піти в якомусь з напрямків і досягнути безпечної точки швидше за другого гравця, то він точно може перемогти.
Така умова не виконується лише, якщо обидва гравці початково знаходяться в одній чверті, на одній діагоналі, та другий гравець ближче до осей, ніж перший. Тобто, якщо \(x_1>0\) та \(y_1>0\), то повинно виконуватись \(x_2, y_2 > 0\), \(x_1-y_1=x_2-y_2\), \(x_1<x_2\) та \(y_1<y_2\).
В такому випадку можна показати, що переможе другий гравець. Якщо перший гравець ходить в бік від осей, то другий гравець повторює його хід. Якщо ж до осей, то другий гравець робить хід, щоб залишитись на тій же діагоналі, але ближче до першого гравця.